Home / Blogs / The future Euromaidan is unknown / Майбутнє Євромайдану залишається невизначеним

The future Euromaidan is unknown / Майбутнє Євромайдану залишається невизначеним

p4The future Euromaidan is unknown

Ever since the President of Ukraine suspended his efforts to sign a major agreement with the European Union (EU) in November, thousands of people blockaded the main square, Maidan Nezalezhnosti in Kyiv. The government ordered police to remove the protesters at night on November 30th. This resulted in violent assaults on peaceful demonstrators. In return, hundreds of thousands of people came out in support of Euromaidan – the official name of the pro-European rally in the main square.

Although western diplomats, opposition leaders and pro-European Ukrainians support Euromaidan, its future is unknown. Euromaidan is an island of freedom in the country which is becoming highly authoritarian, just like Belarus or Russia. Protesters self-organized to survive cold winter nights. They set up tents and organized volunteers to cook food and to build barricades to protect them from possible attacks by the police in the future. All three opposition leaders support Euromaidan, but they are not its leaders. In fact, many people are so disillusioned with politicians of all stripes that they just want to live in a better less corrupt country which is moving towards the European integration. A quick solution to this crisis is needed; otherwise, Euromaidan will be in jeopardy and this is why:

1) The goals of Euromaidan are unrealistic. Many protesters call for the government to step down and for the President to resign. It’s unlikely the current regime will resign or make any major changes without any pressure from the West. So far, western leaders have been weak at pressuring the government to get back on track of the European integration. Therefore, the Ukrainian government feels it doesn’t need to make any major changes. After recently receiving a multi-billion dollar loan from Russia, the pressure to resign is even less realistic. The only major goal should be the concrete plan towards the EU integration, such as the date of when this agreement would be signed.

2) How long people will be protesting is unknown. The obvious demand should be to sign the roadmap between Ukraine and the EU, as indicated in point 1; otherwise, this protest will drag on. Despite President Yanukovych’s promises to join the EU, but he has lost credibility with the EU and the public. Moreover, he has made a major step in the opposite direction. He signed a deal with Russia to receive a $15B loan and cheaper gas in exchange for his loyalty to Russia. It’s a quick solution to sustain the economy in the short-term without steps to restructure it to be self-sustainable. Eventually, the protesters will be demanding action from all parties.

3) The government’s strategy towards Euromaidan has changed. After the violent attempt to clear the protesters (officially, in order to install a Christmas tree on the main square…), the government faced threats of targeted sanctions from the West; therefore, they pulled back the police and left the protesters alone. If this is their long-term strategy, it could work well, because eventually protesters will find themselves in a situation where Euromaidan will be operating in a parallel world with the government without actually posing any threat to its existence.

4) The opposition’s strategy of dealing with Euromaidan is not sustainable. Although all three opposition leaders support Euromaidan by spending lots of time on talking to protesters and delivering speeches, eventually, they will have to step up their political efforts to resolve this crisis. So far, their calls for the government to resign have not been taken seriously. They also failed to fire the Prime Minister by forcing the vote in the Parliament without having enough votes to do so. They need to be ambassadors for the Euromaidan when they meet with Western leaders who can then pressure the Ukrainian government to seal the deal.

5) Unfortunately, Euromaidan is not widely supported in other big cities outside of Kyiv. Some major centres such as Lviv organized similar protests, but it’s not enough. Majority of population live in Eastern Ukraine where people support close ties with Russia. They may be not happy with the President, but they don’t see the EU as the answer to all of their problems. They are skeptical of the EU integration at the expense over the relations with Russia. As it stands now, the country remains divided between pro-European west, and pro-Russian east along religious and cultural lines, just like in 2004 during the Orange Revolution.

The next presidential election is not until 2015. If there is no quick resolution to this crisis, Euromaidan will be facing many challenges from both the government side and from within. Western leaders and the opposition need to steps up their efforts to sign the EU agreement in early 2014. Otherwise, protesters will lose faith in them and the process.

Майбутнє Євромайдану залишається невизначеним

Відтоді як президент України призупинив процес підписання угоди про асоціацію з Євросоюзом у листопаді цього року, тисячі людей блокують центру прощу столиці – Майдан Незалежності. Високопосадовці розпорядилися розігнати протестантів в ніч на 30 листопада, що обернулося жорстоким нападом на мирних мітингувальників з боку спецпідрозділу міліції. Починаючи з наступного дня Євромайдан (саме таку назву отримали про-Європейські мітинги в Україні) нараховував уже сотні тисяч.

Проте, навіть не дивлячись на значну підтримку західних політиків та дипломатів, опозиційних лідерів та частини українського населення, майбутнє Євромайдану залишається невизначеним. Наразі ці мітинги залишаються островом свободи в країні яка стала на авторитарний шлях, так само як і її сусіди – Білорусь та Росія.

Протестанти змогли зорганізуватися і успішно годують, обігрівають та захищаються від потенційних атак з боку органів правопорядку десятки тисяч людей ось уже більше місяця. 3 лідери основних опозиційних сил підтримують протестантів але не є лідерами Євромайдану – люди зневірилися у діючих політиках всіх партій. Вони просто бажають жити в некорумпованому суспільстві і рухатися в напрямку європейської інтеграції. Зараз Євромайдан знаходиться у небезпеці і ось чому:

1) Цілі Євромайдану є недосяжними – відстакви уряду і президента, яких вимагають мітингувальники не буде, принаймні, поки Захід не прийме серйозних заходів – набагато серйозніших від того, що ми бачимо зараз. Наразі, уряд не відчуває необхідності у змінах. До речі, після останніх переговорів з Росією і наданого мульти-мільярдного кредиту, шанси на відставку стали ще більш примарніші. Єдиною реальною метою протестантів має стати озвучення владою конкретної дати підписання угоди про асоціацію з Євросоюзом.

2) Як довго люди протестуватимуть невідомо. Очевидою вимогою, як було зазначено вище, має стати підписання дорожньої карти між Україною та ЄС, в іншому випадку, цей протест затягнеться. Незважаючи на обіцянки президента Януковича приєднатися до ЄС, він втратив довіру з боку ЄС та громадськості. Крім того, він зробив крок у протилежному напрямку – підписав угоду з Росією на отримання $ 15B кредит і дешевий газ в обмін на свою лояльність по відношенню до Росії. Це, швидше, рішення для підтримки економіки в короткостроковій перспективі, необхідно було б за рахунок реструктуризації вивести економіку на рівень самозабезпечення. Зрештою, протестувальники вимагатимуть дій від усіх сторін.

3) Стратегія влади по відношенню до Євромайдану змінилася. Після спроби розігнати протестувальників (офіційно, з тим щоб встановити ялинку на головній площі …), уряд зіткнувся з погрозами адресних санкцій з боку Заходу, тому вони відкликали поліцію і залишили протестуючих в спокої. Якщо це їх довгострокова стратегія, вона може працювати, тому що зрештою, протестувальники опиняться в ситуації, коли Євромайдан діятиме в паралельному світі з владою, фактично не створюючи ніякої загрози для її існування.

4) Стратегія ж опозиції щодо Євромайдану не бачиться надійною. Хоча всі три опозиційні лідери підтримують Євромайдан, витрачаючи багато часу на промови, зрештою, повинні будуть активізувати свої зусилля як політики аби врегулювати кризу. До цих пір, їх заклики до уряду піти у відставку, не сприймалися всерйоз. Їм також не вдалося змістити прем’єр-міністра шляхом голосування в парламенті – не вистачило голосів. Вони повинні бути послами Євромайдану, під час зустрічей із західними лідерами, які зможуть “надавити” на український уряд, аби угода таки була підписана.

5 ) На жаль, Євромайдан не має широкої підтримки в інших великих містах окрім Києва. Деякі великі центри, такі як Львів організували подібні протести, але цього не достатньо. Більшість населення проживає у Східній Україні, де люди підтримують тісні зв’язки з Росією. Вони можуть бути не в захваті від Президента, але вони не бачать угоду з ЄС рішенням своїх проблем. Вони скептично ставляться до Євроінтеграції за рахунок погіршення відносин з Росією. Наразі, країна залишається поділеною між проєвропейською західною частиною і проросійського сходу – так само як і під час Помаранчевої революції.

Наступні президентські вибори лише у 2015 році. Якщо швидкого рішення по цій кризі не знайдеться, Євромайдану доведеться зіткнутися з багатьма проблемами як зі сторони уряду, так і зсередини. Західні лідери і опозиція повинні спільними зусиллями таки змусити підписати угоду з ЄС на початку 2014 року. В іншому випадку, протестуючі втратять віру в них і в сам процес.

Leave a Reply

Your email address will not be published.